Упередженість щодо людей, які живуть з ВІЛ, все ще побутують у суспільстві
1 грудня — Всесвітній день боротьби зі СНІДом. Цей день щорічно відзначають з ініціативи Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) з 1998 року. Його головна мета — привернути увагу суспільства до цієї проблеми. Особливо до потреб людей, котрі вже мають такий діагноз. Про це йдеться у повідомленні громадської організації «Відродження нації».
Представники ГО наголошують: не зважаючи на те, що людство навчилось контролювати ВІЛ, все ще залишається упередженість і стигма щодо людей, котрі живуть з ВІЛ (ЛЖВ). І це актуальна проблема сьогодення, яка не лише зачіпає усі сфери життя хворої людини, та є перешкодою у подоланні епідемії ВІЛ/СНІДу в Україні.
Дуже влучно про роль стигми сказав американський психолог Гордон Олпорт: «Ярлики діють на нас так само як пронизливий звук сирени, і ми стаємо глухими до всіх тонких звуків, які у спокійних обставинах обов’язково помітили б». Тобто за небажаною якістю ми зовсім не бачимо реальну людину. Стигма призводить до того, що людину ідентифікують виключно як носія певних якостей, і в цьому є соціальна небезпека.
— Якщо говорити про епідемію ВІЛ-інфекції, то стигма часто додається до вже наявних у людини стигм, зокрема, гомосексуальності, вживання наркотиків тощо і посилює негативне ставлення до людини з боку оточення, — наголошує комунікативна менеджерка ГО «Відродження нації» Ірина Кравець.
Серед найпоширеніших форм стигматизації ЛЖВ: плітки, усні образи, переслідування, погрози з боку інших людей, а також зустрічається дискримінація членів сім’ї ЛЖВ, психологічний тиск, маніпуляції з боку партнера і навіть фізичне насильство. Аналіз життєвих історій ЛЖВ свідчить, що внаслідок фізичних переслідувань нерідко вони змушені змінювати місце проживання, аби захистити себе і своїх дітей.
«Інша вагома причина прояву стигматизації та дискримінації з боку соціального оточення – бажання дистанціюватися від ВІЛ-позитивних людей через переконання, що бути ВІЛ-інфікованим – ганебно. В чому тут небезпека? Страх бути стигматизованим впливає на намір людини, яка не знає свого ВІЛ-статусу, пройти тестування на ВІЛ; повідомити інших про свій статус; шукати чи надавати допомогу та підтримку; розпочати лікування», — пояснює представниця ГО «Відродження нації».
Необхідно розуміти, що є правильним, а що – хибним – у власних знаннях про ВІЛ, адже це дає змогу людині жити без зайвих страхів. Так, відомо, що ВІЛ передається через кров і незахищені статеві контакти. Передача вірусу від матері до дитини значно знижена, якщо жінка вчасно проходила діагностику. Зважаючи на це, варто ще раз наголосити, що через побутові контакти, зокрема, через обійми, поцілунки, укуси комах, користування спільним посудом і туалетом, плавання в одному басейні, кашляння тощо вірус не передається.
Все це свідчить про те, що спілкування у побуті та робота з ВІЛ-позитивними колегами чи пацієнтами не несе жодного ризику інфікування для оточення! Причиною ж інфікування в побуті може стати спільне користування станками для гоління, зубними щітками при пошкодженні ясен, манікюрним приладдям, пірсинг і татуаж, які роблять не стерильним, не одноразовим інструментом, побутові бійки, травми із пошкодженням шкірних покровів і кровотечами.
Отож, зниження рівня стигматизації — необхідний крок задля ефективної боротьби з епідемією та надання адекватного догляду та підтримки тим, кого стосується ця проблема.
Серед шляхів подолання стигматизації у ГО «Відродження нації» пропонують такі: насамперед, надавати об’єктивну інформацію про шляхи передачі ВІЛ-інфекції та методи профілактики, розвінчувати міфи та стереотипи, толерантно ставитися до ВІЛ-позитивних людей, а також вчасно проходити тестування. Це можна зробити у свого сімейного лікаря або у Центрі профілактики та боротьби зі СНІДом.
А отримати безплатну консультацію або замовити слинний тест на ВІЛ просто до себе додому можна в Чернігівській громадській організації «Відродження нації», за адресою м. Чернігів, вул. Шевченка, 43А, телефон для довідок (073) 47 25 165.
